Отці парафії

Отець Іван Блавацький

Народився отець 8 березня 1887 р., в селі Малі Підліски, на Львівщині. Навчався у Львівській духовній семінарії та Львівському університеті. Був одружений, від дружини Олени мав двох доньок — Лідію і Дарію. На священика був висвячений єпископом Григорієм Хомишином 24 березня 1918 р., у Каплиці духовної семінарії в Станиславові. Першою парафією отця було село Товстеньке, Гусятинського деканату. Тут він був призначений адміністратором від 28 травня 1919 р. Наступною парафією отця Івана стало село Бобулинці, Чортківського деканату. Отець був призначений 24 квітня 1922 р., адміністратором парафії. З 2 жовтня 1923 р., отець Іван був призначений парохом села Милованя, Єзупільського деканату.

Також від 21 вересня 1927 р., виконував отець обов’язки адміністратора у селі Рошків, Єзупільського деканату. Згодом, з 3 грудня 1931 р., його перевели до села Хриплин, Станиславівського деканату, як адміністратора парафії. Парохом села отець був призначений 28 вересня 1933 р. А з 8 квітня 1938 р., отець Іван був призначений другим містодеканом Станиславівського деканату.

Адміністратором Опришівців отець був призначений з 1 листопада 1938 р. Однак перший запис у метричній книзі смертей він зробив 2 грудня 1938 р. Як парох Опришівців, отець Іван був затверджений 28 лютого 1939 р. У селі він займався значною духовною та культурно-просвітньою роботою. За «перших совітів» у 1939-1941 рр., зазнав переслідування від місцевих комуністів, змушений був жити у селі Чукалівка. З приходом німецької окупації разом з парафіянами відправив панахиду за розстріляними в’язнями Станіславівської тюрми НКВС. Та на їх честь організував у липні 1941 р., насип могили борців за волю України у Опришівцях. Останній запис у метричній книзі смертей отець Іван здійснив 7 липня 1944 р. Перед приходом «других совітів» він змушений був разом з сім’єю виїхати до Західної Європи, бо знав, що його мали репресувати радянські каральні органи. З 1950 р., родина Блавацьких оселилась у США, де отець працював на різних українських парафіях. Помер отець Іван 19 квітня 1963 р., у Балтіморі. Похований на українському католицькому цвинтарі Факс Чейс у Філадельфії.

Отець Антоній Аксентій

Він навчався у Львівській духовній семінарії. Після закінчення навчання одружився з донькою пароха Опришівців отця Теодора Косевича, а згодом був рукоположений у Тайну Священства митрополитом Кир Андреєм Шептицьким. Після смерті свата, з 5 жовтня 1903 р., отець Антоній став адміністратором церкви св. Параскевії в Опришівцях.

Отець Антоній не довго виконував уряд адміністратора, лиш п’ять місяців. Уже 1 травня 1904 р., отець був призначений адміністратором у церкві с.Вашківці Чернівецького деканату. Чому його не залишили у Опришівцях нам не відомо. На новій парафії отець був призначений прелатом Ради шкільної окружної у 1905 р. Чи мав він дітей нам, нажаль не відомо. Знаємо, що отець Антоній помер у досить молодому віці, 5 червня 1908 р. Похований він був у Вашківцях.

Отець Василь Порбачевський

У першій метричній книзі Опришівців, яку почали вести з 1785 р., є підпис місцевого священика, ним був отець Василь Порбачевський. Нам невідомо ні місце народження отця, ні його вік, ні час призначення парохом Опришівців. Перший запис у метричній книзі отець Василь здійснив 2 січня 1785 р. Зараз перша метрична книга Опришівців зберігається у фондах Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Відомо є нам з метричних книг, що за час душпастирювання о. Василя в церкві св. Параскевії відбулась канонічна візитація (відвідини), які здійснив 28 січня 1786 р., декан Станиславівський отець Йоан Левицький. Останній запис у метричній книзі отець Василь здійснив 14 вересня 1792 р., а уже 18 вересня запис зробив інший священик. Ми припускаємо, що отець Василь помер у вказаний проміжок часу. Похований він був на опришівецькому цвинтарі.

Отець Володимир Косевич

Для нас нерозгаданою таємницею залишається місце народження отця Володимира. Нам відомо, що він народився у 1879 р. Знаємо, що навчався у Львівській духовній семінарії. Також, нам відомо, що 24 жовтня 1903 р., відбулось вінчання майбутнього отця з Марією Бачинською — донькою пароха села Григорів, що на Рогатинщині. Від шлюбу отець не мав дітей, тільки у 1930-х рр., мав усиновлену дівчинку. Під час навчання він був висвячений на священика на Різдво 7 січня 1904 р., митрополитом Кир Андреєм Шептицьким. Першою парафією отця Володимира стало село Петрилів Устецького деканату (сучасний Тлумацький район). Він був призначений 11 лютого 1904 р., сотрудником пароха.

Адміністратором Опришівців отець був призначений 1 травня 1904 р., змінивши тут отця Антонія. На новому місці отець Володимир активно приступив до роботи. За нього до церкви було добудовано будинок із західного боку. Отець Володимир прослужив адміністратором Опришівців до 6 квітня 1905 р., бо з 7 квітня того ж року був переведений на посаду систематичного сотрудника пароха у село Рожнів, Снятинського деканату (тепер Косівського району). Новим місцем праці отця Володимира з 4 березня 1910 р., стало село Новоселиця, Косівського деканату (тепер Снятинського району). Спочатку отець Володимир працював як адміністратор парафії. Як парох Новоселиці отець Володимир був затверджений 1 вересня 1911 р. Улітку 1919 р., отець Володимир змушений був відступити разом з частинами Української Галицької Армії за річку Збруч (кордон Польщі). Сталось це внаслідок активної підтримки отцем розбудови власної держави. Ми вважаємо, що він у цей час був капеланом українських військових частин.

Згодом отця Володимира було схоплено та ув’язнено у концтаборі на території Польщі, де він провів два роки. Після звільнення отець повернувся до Станиславівської єпархії. Одразу 1 квітня 1921 р., він був призначений адміністратором у село Старі Богородчани. Також 21 жовтня 1922 р., отець Володимир був призначений Асесором Станиславіської Консисторії з правом зберігання і користування паляринкою та духівником Богородчанського деканату. Сан духівника зобов’язував отця приймати сповідь у всіх священиків деканату. Після смерті пароха Богородчан, від 6 грудня 1925 р., отець Володимир став адміністратором парафії. У 1935 р., отець Володимир помінявся на парафію села Раковець з отцем Романом Бачинським. Причини такого рішення нам невідомі. За ініціативи отця Володимира у 1935 р., була створена «Районова Молочарня» у Солотвині.

Під час Другої Світової Війни 1939-1945 рр., отець був парохом Раковця. Перед наступом радянських військ у 1944 р., отець виїхав до Чехословаччини. Після закінчення війни він повернувся на Прикарпаття. Отець Володимир був призначений парохом села Хриплин. Десь у цей час його пограбували, і отець важко захворів. Помер отець Володимир у 1947 р., у віці шістдесять вісім років. Був похований він на міському цвинтарі Станіслава, за сучасним драмтеатром.

Отець Йоан Клиновський

Народився отець Йоан 12 квітня 1905 р., у Станиславові. Нам невідоме сімейне походження отця. Тайну священства отримав у 1947 р. Першою парафією отця було місто Долина, де він був помічником пароха. Станом на 1959 р., отець Йоан був парохом села Старий Мізунь, Долинського деканату.

Парохом Опришівців отець Йоан був призначений 25 серпня 1959 р., а 27 липня 1961 р., отець Йоан був призначений і парохом Хриплина. Після закриття церкви св. Параскевії з 5 лютого 1962 р., отця призначають парохом Богородчан і села Нивочин. А незабаром, з 24 квітня 1962 р., отець Йоан був переведений до села Перерісль, Надвірнянського деканату. Також він виконував обов’язки пароха сусіднього села Гаврилівка.

Перший донос на отця Йоана був складений 1 жовтня 1963 р., його звинувачували у сприянні самовільному відкриттю закритої церкви у селі Фитькові, та агітації за її офіційну реєстрацію. Незабаром, 14 жовтня 1963 р., був складений другий донос до Єпархіального Управління проте, що отець Йоан попри заборону сповідає дітей. Станом на 1 січня 1964 р., отець був уже парохом села Павлівка. Згідно архівного документа, датованого 10 травня 1978 р., отець Йоан продовжував служити, проживав у Івано-Франківську. Останньою парафією отця було село Угринів.

Помер отець Йоан 16 липня 1981 р., у віці сімдесять шість років. Похований у фамільній гробниці на цвинтарі Княгинин, що знаходиться на вулиці Церковна у Івано-Франківську.

Отець Йоан Порумбальський

Народився отець у 1785 р., місце народження нам невідоме. Навчався у Львівській духовній семінарії. У 1812 р., він був висвячений на священика. Коли одружився отець Йоан нам невідомо, знаємо тільки про одного сина Миколу, який теж став священиком. Священичі династії у той час були типовим явищем. Парохом Опришівців отець Йоан став у 1815 р. Завдяки аналізу метричної книги нам стає відомо, що отець прибув до Опришівців між 29 травня та 2 червня 1815 р., бо саме 2 червня він зробив перший запис у книзі. Відомо з записів метричних книг, що до нашої парафії входила дочерна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці у с. Чукалівка.

Також отець Йоан у 1832-1836 рр., виконував обов’язки пароха Крихівців. Він був адміністратором, у матірній парафії Крихівці,, дочірній Драгомирчани. Богослужіння відправлялось у кожній церкві почерзі, через тиждень. У 1854 р., було завершено будівництво нової дерев’яної церкви у Опришівцях. Її прикрашав мистецько розписаний іконостас, роботи відомих на той час галицьких майстрів. Яка доля попередньої святині нам невідомо. Помер отець Йоан 20 серпня 1863 р., у віці сімдесять вісім років. Похований він був на опришівському цвинтарі, поблизу церкви, зараз на місці цвинтаря розташована автобаза.

Отець Карло Гробельний

Народився отець 13 квітня 1892 р., в селі Маріямполі, Галицького деканату. Навчався у Станиславівській гімназії та учительській семінарії, яку закінчив у 1912 р. Потім продовжив навчання у Відні, де здобув матуру (освіту) 18 грудня 1915 р. Згодом навчався у Станиславівській духовній семінарії. Святу Тайну Священства отримав з рук ісповідника віри священномученика Кир Григорія Хомишина 25 травня 1925р. Отець Карло був неодруженим священиком. Першою парафією отця було село Петрилів, Устецького деканату (сучасного Тлумацького району). Там він був призначений асистентом пароха з 1 листопада 1925 р. Після служіння у Петрилові отця Карла перевели після 4 липня 1927 р., до села Велеснів, Бучацького деканату на посаду адміністратора парафії.

На парафію в с.Опришівці отець Карло був призначений адміністратором 6 грудня 1931 р. Тут отець очолив місцеву філію товариства «Рідна школа”. Згодом отця Карла було переведено з 27 жовтня 1933 р., на посаду адміністратора парафії до села Милованя, Єзупільського деканату (сучасного Тисменецького району).

Наступною парафією отця стало село Вільшаниця, Тисменецького деканату, де отець Карло з 1 червня 1937 р., був призначений адміністратором. Радянська влада 19 червня 1961 р., затвердила його парохом сіл Милованя та Вільшаниця. А з 27 грудня 1962 р., отця Карла залишили парохом тільки Миловані. У 1963 р., його перевели до села Торговиця Коломийського району, де він прослужив близько двох років. Уже з 31 жовтня 1966 р., отець був призначений парохом села Ганнусівка, Галицького району. Станом на 1970 р., отець був парохом села Милованя. На жаль, нам невідомо ні час смерті отця Карла, ні місце його поховання.

Отець Кирило Церкевич

Народився у 1824 р. Освіту здобув у Львівській духовній семінарії. Висвячений на священика був у 1853 р. Першою парафією отця Кирила було містечко Бучач на Тернопільщині. Там у 1853 р., він був призначений асистентом пароха. Згодом, у 1854 р., отець Кирило був переведений на посаду асистента пароха до Коломиї. У 1862 р., отець Кирило був переведений до села Балинці Коломийського (тепер Снятинського району) повіту. Він виконував обов’язки асистента пароха. Уже наступного 1863 р., отець був призначений адміністратором у село Озеряни.

Отець Кирило був призначений парохом Опришівців у 1866 р. Перший запис у метричній книзі Опришівців здійснив отець Кирило 11 лютого 1866 р. За нового пароха було завершено будівництво плебанії у 1869 р., та розпочато побудову нової церкви у Чукалівці, яке було завершене у 1873 р. Церква була висвячена на свято Благовіщення 7 квітня 1873 р. До нашого часу зберігся напис на стіні хорів церкви — «о.Церкевич. 1873 р.» Помер отець Кирило 8 січня 1884 р., у віці шістдесяти років. Похований він був на опришівському цвинтарі.

Отець Микола Порумбальський

Отець Микола був сином попереднього пароха Опришівців, отця Йоана. Він народився у 1826 р., місцем його народження були Опришівці. Навчався отець Микола у Львівській духовній семінарії. У 1851 р., він отримав священичі свячення. Першою парафією отця Миколи було село Цуцилів Надвірнянського повіту. Отець був призначений адміністратором парафії у 1852 р. Згодом отця Миколу перевели до самої Надвірної, де він до 1856 р., також виконував обов’язки адміністратора. У 1856 р., отець був переведений асистентом (помічником) до Опришівців, де допомагав батьку у справах парафії. Перший запис у метричній книзі отець Микола здійснив 14 квітня 1856 р., коли охрестив дитину.

Протягом 1856-1869 рр., відбувалось будівництво нової резиденції (плебанії) священика у Опришівцях. Після смерті батька, отця Йоана, у 1863 р., отець Микола став адміністратором парафії. Останній запис у метричній книзі Опришівців отець Микола здійснив 7 лютого 1866 р. Незабаром він був переведений до села Озеряни Товмацького (Тлумацького) повіту, де виконував обов’язки адміністратора парафії. Парохом Озерян він був призначений у 1871 р., після п’ятирічного перебування у селі. Помер отець Микола у віці п’ятдесяти дев’яти років 20 жовтня 1885 р., у Озерянах, де і був похований на місцевому цвинтарі.

Отець Олександр Крижанівський

Народився отець 21 березня 1906 р., у Львові. Навчався у Станиславівській духовній семінарії. У 1931 р., був висвячений на священика. Нам відомо, що отець у 1936 р., був парохом села Заріччя, Надвірнянського деканату. У селі проводив активну духовну та національно спрямовану діяльність. Ось як написали про отця Олександра жителі Заріччя: «У церкві на змістовних проповідях, в читальні “Просвіти” рефератами релігійно, духовно, ідейно засівав зерном отець Крижанівський людську ниву, щільно ці зерна попадали в душі і серця зарічанської молоді». За ініціативи отця 25 червня 1936 р., у селі було посвячено символічну могилу борцям за волю України.

Адміністратором Опришівців отець Олександр був призначений у липні 1944 р., після від’їзду отця Івана Блавацького. Перший запис у метричній книзі смертей отець зробив 21 липня 1944 р., а останній запис у метричній книзі смертей отець Олександр здійснив 27 серпня 1944 р.

Згодом він повернувся до села Заріччя. Тут отець 25 листопада 1949 р., був арештований органами МДБ. Суд відбувся 13 травня 1950 р. Отця звинуватили у читанні у церкві директив єпископа антирадянського змісту протягом 1942-1943 рр.в служінню на символічній насипній могилі у селі Заріччя, зберіганні релігійної книги. Згідно вироку Станіславського обласного суду отець Олександр був засуджений до «…позбавлення волі в виправно трудовому лагері терміном на десять років, з конфіскацією всього майна, з обмеженням в правах (політичних) на п’ять років». Як склалася доля отця після звільнення, нам не вдалось з’ясувати. Відомо, що його судова справа на початку 1990-х рр., була переглянута, отця Олександра було реабілітовано.

Отець Теодор Косьєвич

Народився отець Теодор 4 травня 1852 р. Правдоподібно, що освіту отець здобув у Львівській духовній семінарії. Під час навчання у семінарії, 11 березня 1877 р., він був висвячений на священика. Коли отець одружився нам невідомо, знаємо тільки що в нього з дітей була донька. Незабаром, 27 березня 1877 р., отець Теодор був призначений асистентом пароха у Галич. Перебував отець у Галичі до 30 жовтня 1882 р., бо з наступного дня був переведений на посаду адміністратора до села Дубівці, Галицького деканату.

Призначений адміністратором Опришівців отець був 2 лютого 1884 р. З 15 квітня 1885 р., отець Теодор був затверджений парохом Опришівців. Цього ж 1885 р., у селі була побудована перша, відома нам з письмових джерел, дерев’яна капличка. Посвячена вона була на честь св. Онуфрія. Важливим для культурного життя Опришівців був 1898 р., бо саме тоді з ініціативи та сприяння отеця Теодора була заснована місцева філія товариства «Просвіти». Також отець Теодор був завідателем Станиславівського деканату, тобто виконував обов’язки декана. Цю інформацію ми знаходимо у архівному документі, який датований 27 лютого 1900 р. Коли він отримав цей сан нам невідомо. Знаємо тільки, що з 1 липня 1901 р., отець Теодор був призначений радником духовним єпископської Консисторії.

Помер отець Теодор 3 жовтня 1903 р., у віці п’ятдесяти одного року. Похорон відбувся 5 жовтня 1903 р., на опришівецькому цвинтарі.

Отець Ярослав Крвалич

Народився отець Ярослав 19 січня 1894 р., у селі Залужу Перемиської дієцезії. Під час Першої світової війни о.Ярослав був вояком легіону Українських Січових Стрільців. У боях зазнав поранення, на все життя в отця залишився осколок у тулувищі, який завдавав йому значних фізичних страждань. Навчався у Станиславівській духовній семінарії. На священика був висвячений в неодруженому стані у 1929 р. Першою парафією отця Ярослава було село Кобаки, Косівського деканату. У 1932 р., він був адміністратором у селі Підпечари, Тисменицького деканату. Займався культурно-просвітницькою роботою, очолював місцеву філію товариства «Рідна школа».

З 21 жовтня 1933 р., отець Ярослав був призначений адміністратором парафії Опришівці. Перший запис у метричній книзі смертей отець зробив 20 листопада 1933 р. У селі отець брав активну участь у діяльності осередків українських національних товариств. З яких причин помінявся парафією з отцем Іваном Блавацьким, парохом села Хриплин, нам невідомо. Отець Іван 1 листопада 1938 р., був призначений адміністратором Опришівців. Хоча останній похорон у селі отець Ярослав відправив 25 листопада 1938 р. На новій парафії Хриплин отець сприяв розвитку українського культурного життя.

Повернувся до Опришівців отець Ярослав на початку жовтня 1944 р., а 4 жовтня він зробив перший запис у метричній книзі смертей. Повоєнні роки були досить важкими для отця, місцеві опришівецькі комуністи постійно цькували і ганьбили церкву та священика. Отець Ярослав змушений був помінятись парафіями з отцем Йоаном Клиновським. Парохом села Старий Мізунь, Долинського деканату він був затверджений 25 серпня 1959 р. Однак і тут місцеві активісти писали доноси на отця, звинувачуючи його в «уніатстві».

З 27 березня 1962 р., отець був призначений парохом Богородчан та села Нивочин. На новій парафії отець Ярослав був відправлений на пенсію через «грубе порушення законодавства». Але уже в 1963 р., отця призначили парохом села Тростянець, Долинського деканату. У 1964 р., отець вдруге вийшов на пенсію. Та ненадовго, бо 5 квітня 1965 р., його призначили парохом села Луквиця, Богородчанського деканату. Нам невідомий ні час смерті отця Ярослава, ні місце його поховання.

Отець Теодор Матейко

Народився отець Теодор 25 лютого 1863 р., у селі Потічище Городенківського деканату, у родині Миколи Матейка і Марії Корто. Навчався він у Львівській духовній семінарії. Висвячений на священика, Теодор був на Різдво 7 січня 1889 р., Владикою Юліаном Пелешом Знаємо, що дружина отця називалась Мальвіна. Мав отець доньку Марію та сина Тараса. Першою парафією отця стало село Дзвиняч, Заліщицького деканату, що на Тернопільщині. Там 21 січня 1889 р., він був призначений сотрудником пароха. Згодом 1 липня того ж року отця перевели до села Зозулинці, Заліщицького деканату. На новій парафії він також виконував обов’язки сотрудника. З 1 червня 1890 р., отець Теодор був переведений до села Тлусте, того ж деканату. Там також він був призначений сотрудником.

З 30 квітня 1895 р., отця перевели до села Путилів, де він був призначений адміністратором парафії. Через деякий час він був призначений парохом у село Глибоке, Чернівецького деканату. У 1897 р., отець був призначений шкільним комісаром при раді шкільній у містечку Сторожинець. А 10 грудня 1900 р., отець Теодор отримав сан дійсного радника Консисторії з відзнакою Крилошанина.

А з 27 березня 1905 р., отець Теодор був затверджений парохом Опришівців. Приїхав він 31 березня до села. Разом з вірними парафії будував новий храм, тому що дерев’яний храм згорів від удару блискавки. У 1908 році посвятив святиню блаженної пам’яті ісповідник віри священномученик Кир Григорій Хомишин.

Під час проголошення Західно-Української Народної Республіки отець Теодор активно підтримував дії молодої української влади. Так 26 грудня 1918 р., він був вибраний від Опришівців членом Повітової Господарської Ради. Очолював отець Теодор у 1924, 1926, 1928 рр., місцеву філію «Просвіти», та виступив ініціатором створення читальні „Просвіти” у Чукалівці у 1926 р. У 1927 р., отець Теодор був обраний до гмінної ради Чукалівки, як представник Українського Національно – Демократичного Об’єднання, політичної партії найбільш популярної у той час.

Помер отець Теодор 20 листопада 1931 р., від тифу, у віці шістдесяти дев’яти років. Похований був на опришівецькому цвинтарі 23 листопада, поховання отця особисто очолював єпископ-помічник Іоан Лятишевський у присутності священиків та парафіян.