Skip to content

Приєднуйтесь до нас в

 

Все про піст.
П'ятниця, 25 березня 2011   |  Написав Дмитро

Розпочався головний період церковного року - Великий Піст, час покаяння.

Протягом цього часу Церква готує своїх вірних до зустрічі Світлого Христового Воскресіння.

Сорокаденний Великий піст вважається основним з чотирьох багатоденних постів. Він пов’язаний з євангельським переказом про те, як Господь 40 днів постився у пустелі.

Піст, або говіння, - це відмова не лише від певної їжі, але й від усіх шкідливих звичок і веселощів. Це час покаяння, роздумів і старанних молитов. Мета будь-якого посту - помірність у всьому, очищення душі від пристрастей і гріховних помислів, підпорядкування тіла і душі - духу. Тому, наприклад, гніватися або сумувати під час посту так само є грішним, як і пити вино або їсти м’ясо.

Від посту звичайно звільнялися важко хворі люди, вагітні жінки, матері, які годують грудьми, воїни, робітники, які займалися важкою фізичною працею, а також люди, які перебували в дорозі. Але вони особливо суворо дотримувалися духовного посту, утримуючись від розваг, і на сповіді приносили покаяння за порушення посту.

Приготувавши вірних до подвигів посту й покаяння, Церква уводить їх у сам подвиг. Богослужіння Великого Посту передають стан душі, котра кається і плаче за свої гріхи. Цьому настрою відповідає і перебіг богослужінь: на тижні, крім субот і неділь, повна Божественна Літургія не служиться, а служиться по середах і п'ятницях Літургія Наперед освячених Дарів - тобто коли Святі Дари заготовляються і освячуються на попередній повній Літургії. На всіх тижневих церковних богослужіннях співу буває мало, переважає читання в основному з старозавітніх книг, читається особлива молитва св. Єфрема Сирина з земними поклонами.

Св.Чотиридесятниця починається з вечірні з чином прощення у Сиропусну Прощену неділю. Перший тиждень Великого Посту вирізняється особливою суворістю, бо ж на початку подвигу годиться мати ревність до благочестя. З понеділка по четвер читається покаянний канон св. Андрія Критського. Названий він Великим як через величезний духовний зміст, так і через значний обсяг - близько 250 тропарів, тоді як у звичайних канонах їх буває коло 30.

У суботу буває спомин чудесної допомоги від вмч. Тедора Тирона (†306 р.) царгородським християнам у 362р., коли святий, з'явившись архієпископу Константинопольському, звелів вживати християнам коливо замість оскверненої їжі через таємне кроплення її ідоложертовною кров'ю.

У середу і п'ятниці в нашій церкві відправляємо зворушливу великопосну практику - Хресну Дорогу – спільні розважання про страждання Господа Ісуса Христа.

Перша неділя Посту називається Неділя Православ'я. Споминається подія встановлення торжества православ'я у ІХ ст. після остаточної перемоги Вселенської Христової Церкви над усіма єретичними вченнями, особливо над іконоборством.

У другу неділю Посту Церква молить Господа про благодатне осяяння віруючих Божественним світлом. Православне вчення про піст з особливою силою розкривається на спомин свят. Григорія Палами, архієпископа Солунського (14 ст.). Святитель захистив на Соборі в Царгороді вчення про Божественне Світло - нестворене, вічносуще, яким сяяв Господь на Фаворі і яким освітлюються подвижники, які досягають цього світла через молитву і піст.

Третя неділя Великого Посту називається Хрестопоклонна. Церква прославляє Святий Хрест та духовні плоди Хресної смерті Спасителя. Посеред подвигів Посту Хрест підкріплює християн для завершення духовної праці. Хрест Ісуса Христа, як знамено перемоги над смертю, підготовляє нас до радісного прославлення Переможця аду і смерті.

У богослуженні четвертої неділі Церква подає високий приклад посницького життя подвижника VІ ст. преп..Івана Ліствичника, який з 17 до 80 років подвизався на Синайській горі і в своїй книзі "Ліствиця раю" зобразив путь поступового сходження людини до духовної досконалості сходами (ліствицею) душі, що виводить від землі до вічної слави. Таких сходин у "Ліствиці" є 30, за числом земних років Спасителя до Його виходу на суспільне служіння.

У службі четверга п'ятого тижня (фактично, у середу звечора) читається весь повністю Великий канон Андрія Критського та Життя преп. Марії Єгипетської (5-6 ст.), яка із безодні гріховності вийшла шляхом покаяння на таку висоту досконалості і святості, що уподібнилася до безплотних ангелів. Це богослуження в православній церкві ще називають Маріїним стоянням.

Субота п'ятого тижня називається "Похвала Пресвятої Богородиці". Цього дня (на практиці, у п'ятницю звечора) читається Акафіст Божій Матері на спомин Її заступництва і врятування Константинополя від ворожого нашестя у 7 столітті. Це є перший з акафістів, складений у 7 ст. на основі ще давніших кондаків, у яких оспівуються події Різдва Христового і Благовіщення Пречистої Богородиці.

А в п'яту неділю Великого Посту Церква прославляє Марію Єгипетську.

У суботу шостого тижня творимо спомин чуда воскресіння Господом Ісусом Христом праведного Лазаря, тому вона називається Лазаревою суботою. Цим воскресінням Христос явив Свою Божественну силу і славу та утвердив Своїх учнів і всіх у прийдешньому Своєму Воскресенні та воскресінні померлих у день Суду Божого.

Вербна неділя присвячується урочистому Входові Господньому до Єрусалиму, куди Він ішов для страждань і Хресної смерті. Цієї неділі освячуються і роздаються віття верби, якими у нас замінюються пальмові гілки, що ними вистеляли дорогу Спасителеві, коли Той входив до міста.

Лазарева субота і Вербна неділя служать переходом від Чотиридесятниці до Страсного тижня.

Страсний тиждень присвячується співпережиттю зі Спасителем останніх днів земного життя Месії, Його страждань на Хресті, смерті та погребіння, з точністю відтворюються всі події кожного цього дня. Через велич і важливість цих подій кожний день тижня іменується святим і великим. З апостольських часів і до тепер дні Страсного тижня віруючі проводять у найсуворішому пості, усердній молитві та подвигах доброчинності й милосердя. У перші три дні служиться Літургія Напередосвячених Дарів.

У Великий понеділок споминаємо прокляття Господом безплідної смоковниці, що служить образом лицемірних книжників та фарисеїв, що в них не знайшлося добрих плодів віри й благочестя, а лише лицемірну тінь Закону.

У Великий вівторок - розвінчання книжників та фарисеїв; Його бесіди та притчі, сказані цього дня в Єрусалимському храмі - про податок кесареві, воскресіння мертвих, Страшний Суд, десять дів і про таланти.

У Велику середу згадується про жінку-грішницю, яка обмила сльозами та обтерли дорогоцінним миром ноги Спасителю на вечері в домі Симона прокаженого, і цим приготувала тіло Господа на похорон. Також споминається і подія змови Юди з юдейськими старійшинами, щоб видати Ісуса Христа за 30 срібняків.

У четвер Страсного тижня згадуються чотири важливі події: Тайна вечеря, на якій Господь установив таїнство Святого Причастя; умивання ніг учням Його як знак найбільшого смирення й любові до них; молитва у Гефсиманському саду та Юдина зрада. У кафедральних соборах за архієрейським богослужінням єпископ,митрополит чи патріарх під час читання відповідного місця з Євангелії, умиває та обтирає рушником ноги сидячим по обидва боки 12 священикам.

У кафедральних соборах в цей день на Літургії правлячий архієрей здійснює, у міру потреби, освячення святого мира, яке починає варитися ще з Великого понеділка під читання Святої Євангелії та належних молитов і піснеспівів.

День Великої п'ятниці присвячується події засудження на смерть, Хресних страждань і смерті Спасителя. На Утренній Великої п'ятниці (зазвичай служиться у четвер увечері) читається 12 євангелій Святих Страстей.

У кінці вечірні Великої п'ятниці здійснюється обряд винесення Плащаниці, яка зображає покладання Христа до гробу ( у нас за звичай це служимо в п'ятницю зранку)
Велика субота - поховання Ісуса Христа, перебування Його тіла у гробі, зшестя душею до аду для провіщення там перемоги над смертю і визволення душ тих, хто з вірою чекав Його пришестя, а також уведення благорозумного розбійника в рай. Богослужіння, яке починається з раннього ранку, вирізняється особливою урочистістю і піднесенням, вірні у цей час приходять до плащаниці, яка стоїть на видному місці від Великодньої п'ятниці до Великодня.

 

Климент, єпископ Сімферопольський і Кримський

Настали святі дні очищення, дні, коли всі православні віруючи, схиливши у покорі та смиренні перед Господом нашим Ісусом Христом свої серця і душі, з’єднавшись у єдиній покаянній молитві, возносять свій голос до Бога.

В багатьох релігіях світу одним із важливих факторів віри є додержання і виконання посту як засобу аскетичної практики, очищення, посилення прохальної молитви, ознаки трауру.

Вчення Біблії, на якому формується відношення православної церкви до посту, збігається з іншими релігіями. Воно уточнює зміст посту та упорядковує його застосування; відповідно до текстів Святого Письма, піст разом з молитвою і милостинею є одним з важливих дійств, яке виражає людина перед Богом; він свідчення смирення, надії та любові.

Але для чого нам дані ці дні очищення? Ці запитання лунають з вуст не тільки невіруючих, але і віруючих людей.

Читаючи Святе Письмо, ми знаходимо багато прикладів згадки про піст як у Старому, так і в Новому Заповіті. В іудеїв під час загрози або повселюдних нещасть було за правило і вважалось релігійним обов’язком накладати на себе піст: "У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись, і у веретищі і з попелом на головах своїх" (Неєм. 9.1). Обмеження у їжі, молитва і приношення жертви: "Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом" (Суд. 20.26). Після виходу з Єгипту Мойсей на горі Синайській для прийняття Закону від Господа молився сорок днів: "Мойсей вступив у середину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей" (Вих. 24.18). Цар Давид, коли дізнався про смерть Саула: "І ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній, і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча" (2 Цар. 1.12).

Людина складається з душі і тіла, тому неможна вузько підходити до цього питання: щоб здійснити своє призначення, душі потрібна співучасть тіла. Піст, супроводжуваний посиленою молитвою, показує смирення перед Богом: піст це перш за все смирення душі: "І нехай буде це для вас вічною постановою: у сьомий місяць, в десятий [день] місяця смиряйте душі ваші і ніякої справи не робіть, ні тубілець, ні прибулець, що оселився між вами, тому що в цей день очищають вас, щоб зробити вас чистими від усіх гріхів ваших, щоб ви були чисті перед лицем Господнім" (Лев.16, 29-30).

Своє велике смирення показує і Сам Господь Ісус Христос. Після прийняття святого хрещення Він йде у пустелю, проводячи час в пості і молитві, готуючи Себе для служіння людському роду: "Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів" (Мф. 4.1-2). На згадку про цю подію Святою Церквою і встановлено Великий піст, який дає нам сили через піст і молитву наблизитись до віри і увірувати.

Після пустелі, проповідуючи Божественне одкровення, Ісус Христос неодноразово звертав увагу своїх учнів і тих, хто з Ним йшли, на силу віри і молитви. При цьому часто дорікає і звинувачує за те, що вони самі проявляють маловірство. "О, роде невірний, доки буду з вами? Доки терпіти вас?" Ці слова були сказані присутнім, що були разом з чоловіком, який привів свого біснуватого сина до Ісуса Христа. Він жалівся на те, що учні не змогли його зцілити. Разом з тим, знаючи всю душевну неміч цього чоловіка, Христос проявляє велику любов до свого творіння, звертаючись до присутніх, Він каже: "Приведіть його до Мене". І коли біс побачив Господа, він струснув того юнака так, що той "упав на землю і валявся, пускаючи піну", бо бісу було дозволено показати зло насправді. В розмові з батьком Христос намагається через запитання привести цього чоловіка до віри і через віру — до молитви. Бо цей чоловік був настільки далекий від віри, що навіть не молився про спасіння власного сина. Відтак, звертаючись спочатку до учнів Спасителя, він не молить, а наказує: "Я сказав учням твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли". Потім і в розмові з Господом він каже: "Але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами". Погляньте, яка велика невіра цієї людини! Бо ж, кажучи "якщо можеш", він показує, що навіть перед Богом він немає віри. Але Господь, звертаючись до нього, намагається допомогти в першу чергу йому самому. Христос питає: "Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому". Цим Він показує, що саме невір’я батька було причиною, що учні не змогли вигнати біса. Батько ж юнака, як тільки почув, що за його вірою прийде зцілення, зі сльозами промовив: "Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству!" Через віру батька, який сам навернувся до Бога і увірвав, Христос посилає зцілення і юнаку: "Душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього". Через зцілення духовне відбулось зцілення тілесне.

Коли ж учні після наодинці спитали Спасителя: "Чому ми не змогли вигнати його?", Христос відповів: "Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту" (Мк. 9.14-29).

Я невипадково навів цю притчу, щоб ви зрозуміли, що більшість наших проблем, які виникають у житті, є наслідком нашої невіри. Ми бережемо себе для цього світу, забуваючи слова апостола Павла: "В труді й у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі" (2 Кор. 11.27), однак саме через такий духовний подвиг можна досягнути Царства Небесного.

Сьогодні багато людей ставляться до посту як до часу, коли вони можуть очистити своє тіло від шлаків через обмеження споживання їжі, дехто намагається нічого не вживати, тільки воду. Втім подивіться на бісів, вони взагалі живуть без їжі, проте через свою гордість і відсутність смирення вони на довічно засуджені і відкинути від Божої милості. Дики тварини — вовки, леви, — проходячи сотні кілометрів, по декілька днів нічого не їдять. Але яка від того користь для спасіння душі?

Відмова від їжі — це не є шлях спасіння. "Не їжа має значення, а заповідь. Адама вигнано з раю не за те, що він об’їдався, а за те, що вкусив забороненого плоду. Важливо те, що через послух ми набуваємо покірність". Інші говорять, що в їжі немає гріха, бо не їжа оскверняє, приводячи слова апостола Павла. Це вірно, втім "якщо б це було справедливо, тоді Адам і Єва не були б вигнані з раю за те, що вкусили плоду від забороненого дерева, хоч дерево це і було смоківниця. Сила гріха полягала не у плоді дерева, а в порушення заповіді Божої. Тому і зараз гріх не в їжі, а в порушенні правил Церкви" (прп. Амвросій Оптинський). Ми забули про головне — очищення душі від скверни. Тілесне, матеріальне, на превеликий жаль, стає вище за духовне.

Православні християни, турбуючись про спасіння своєї душі, сприймають піст як початок духовного відродження. Перебуваючи у постійній боротьбі з пристрастями, людина намагається побороти, визнати і покаятись у своїх гріхах, це дуже складно. Другою складовою посту є справи милосердя, які зміцнюють у вірі і про які весь час проповідував Господь. І головне — надія на прощення і загальне Воскресіння.

Свята Православна Церква зберегла по відношенню до посту старозаповітні традиції, але з виконанням їх у дусі, визначеним Ісусом Христом.

"Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним, але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тіснотах, у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах, у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові, у слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці, у славі і безчесті, у ганьбі і похвалах".

Молю Бога, щоб Господь дарував всім нам для спасіння два крила — піст і молитву, які вознесуть нашу душу до Творця. Амінь.

 

Дванадцять питань і відповідей про піст



1. Яке призначення посту?

1. Викорінення пристрастей і похотей. 2. Досягнення стриманості й помірності. 3. Приготування до загробного рівноангельського життя. «Бо Царство Боже не їжа та пиття» /Рим. 14, 17/ Молитва твориться з увагою особливо під час посту, тому що тоді душа буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень.

2. У чому полягає піст?

Піст полягає в утримуванні від їжі (або певного роду їжі), від подружніх стосунків. Цей тілесний піст вводить людину у другий – духовний: молитву, істинні добрі діла, стриманість, чистоту… Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі (Свят. Василій Великий).

З. Що примушує християнина постувати?

Перше: любов до Бога Друге: страх Божий Третє: послух. Любов до Бога неможлива без посту, поки людина на землі. Стверджують це ті, що досягли любові – праведники усіх часів. Постував Мойсей, цар Давид, пророки Ілля та Даниїл, постували апостоли, що описано в Діяннях апостолів, також Ап. Павло, постували святителі і мученики, благочестиві князі, священики і миряни – саме тому, що досягли великої любові. Страх Божий спонукає людину постувати, коли в житті її трапляється якесь лихо. Так було навіть з цілими народами (ніневітяни, ізраїльський народ), які були приречені на смертну кару через гріх, але піст і покаянна молитва спасли їх від Божого гніву. Істинний піст завжди рятує людину в очах Божих, бо виводить її з будь-якого забуття на шлях істини. Незліченні випадки, коли піст і молитва зупиняли хворобу, рятували від смертельної небезпеки, зупиняли нещастя, рятували життя іншим людям. Піст допомагає людині знайти правильний настрій серця: «сокрушенний і смиренний». Це, як ми знаємо, є ЄДИНОЮ жертвою Богові, інших жертв Бог не приймає. Навіть і не знаючи цього, благочестиві люди, керовані Духом Святим, починають постувати, дослухаючись настанов Апостольської Церкви. Друга з десятьох найголовніших настанов Церкви є піст. (Перша – молитва). Піст – це перш за все рух, активність духа, боротьба зі млявістю, лінощами, зманіженістю, розслабленням волі і тіла. Це боротьба за життя, за свободу духа від звичайного рабства (Митр. Антоній). Піст тіла є їжа для душі (Свят. Іван Золотоустий).

4. Чи є в Новому Заповіті пряме свідчення Ісуса Христа про піст?

Перше – пряме свідчення Ісуса Христа про значення посту: «Цей рід (бісівський) не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9, 29). Друге – пророкування про піст для усіх християн: «Прийдуть дні, коли віднімуть у них жениха, тоді будуть постувати у ті дні» (Лк. 5, 33-35). Йдеться тут не тільки про весь період від Вознесіння до Другого пришестя, але й про конкретні дні: середу – коли Юда, зрадив Господа і п’ятницю, коли Господь помер на хресті. Св. Афанасій Великий говорив: «Той, хто дозволяє собі їсти скоромне у середу й п’ятницю – розпинає Господа». Третє – Господь показує, яким має бути піст: «Коли постуєте, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають похмуре обличчя, щоб на людях бути такими, що пестяться. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. А ти, коли пестишся, помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втаїні, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6, 16-18). Четверте – Господь попереджає про небезпеку наїдання до переситу: «Зважайте на себе, щоб серця ваші не обтяжувались об`їданням та п`янством і житейськими турботами, і щоб день той не спіткав вас несподівано… отже пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобилися уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Чоловічеським» (Лк. 21, 34). П’яте – Сам Господь постував 40 днів, показуючи приклад духовного посту й перемоги над дияволом (Мф. 4).

5. Наскільки важливе значення для спасіння людини має піст? Адже піст не входить навіть у 10 заповідей Господніх!

Піст – це перша заповідь, яку дав Господь людям через Адама та Єву. Вона ж повторена і в Євангелії. Піст – не мета, а засіб, без якого досягти мети дуже важко. Птахові неможливо злетіти у небо без крил; піст і молитва – це два крила, за допомогою яких ми долаємо висоти виконання заповідей Божих. Найпростіший приклад: найголовніша заповідь – любити Бога. А Бог говорить, що любить Його той, хто виконує Його слово. Усе ж Слово Боже (Біблія) проникнуте значенням посту для душі людини, для її єднання з Богом. Як же ти любиш Бога, якщо слова Його для тебе не дорогоцінні? Отже піст стає засобом для того, щоб нам навчитися найголовнішому – любові до Бога. Причому, як свідчать святі люди – одним з наймогутніших засобів. Перша заповідь, що Господь дав людству – заповідь про піст. І, якщо вона була необхідною для людей до падіння нашого, тим потрібніше вона після падіння (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Хто заперечує пости, той віднімає у себе й у інших зброю проти багатостраждальної плоті своєї й проти диявола, сильних проти нас особливо через нестриманість (Прав. Іоан Кронштадтський). Піст возносить молитву на небо, стаючи для неї наче крилами (Свят. Василій Великий).

6. Чи для всіх християн обов`язковий піст?

Так, піст обов`язковий для кожного християнина, навіть для маленьких дітей, починаючи з трьох років, – кожному у своїй мірі. Піст укладено Богом з першого часу існування людини, як НЕОБХІДНИЙ засіб для її зростання в Бозі. Про необхідність посту для кожного, хто охрестився у Христа Ісуса, говорить і те, що ні священик, ані яка влада, ані сам патріарх не мають права благословляти порушення посту (тільки полегшення для немічних і дітей). Тобто всю відповідальність перед Богом за це кожна людина бере тільки на себе. Особливо піст потрібний немічним духовно: схильним до гніву, осуду, сваволі, впертості, наполяганні на своєму, легковажним, розсіяним, недбалим, малодушним, пристрасним… Порушення посту загрожує учню Христовому відпадінням від Христа (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Хто постує – знає, як піст приборкує хотіння. А ті, кому довелося випробувати це у ділі, стверджують, що він пом`якшує норов, вгамовує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, дістає спокій для душі, полегшує тіло, усуває нестриманість (Свят. Іоан Золотоустий).

7. Я бачив людей, які постують, але дуже далекі від християнського ідеалу. Хіба Богу чи їм самим потрібний такий піст?

Якщо людина не фарисействує, а постує чесно і щиро – Бог будує її внутрішній храм незбагненне і невидиме. Для нас це все ще стара людина, але в ній вже зародилося щось нове. Для нас це все ще темрява, але в серці її вже є світло. Не знаємо, скільки Господь дав їй ДУХОВНИХ сил, не знаємо, скільки вона вже здолала і яка відбувається в ній боротьба. Принаймні цій людині є що відповісти перед Богом. Вона старалася і зробила, як змогла, по вірі своїй. А ми що скажемо, не маючи навіть цього найменшого виправдання? Глава чеснот – молитва, їх основа – піст (Свят. Ігнатій Брянчанінов).

8. Я намагався постувати, але мені здається, що піст мені нічого не дає…

Було б помилкою людині, що тільки-но розпочала роботу Богові, чекати якихось особливих вражень та благодатних дарів. Молитва й піст і всяка праведність навчають, возводять людину, як ми це вже згадували, невидимим чином і часто непомітно. Як зерно, вкинуте у землю, ще не побачило світла, але вже зрушилося, неухильно потягнулося до світла, прорвало свою в’язницю і пішло в ріст, так і душа у терпінні і труді неодмінно йде правильно і вже близька Богові, а душа недбала – блукає. Навпаки, якісь екзальтичні переживання, що з’являються у людини на початку її шляху, є часто наслідком не прагнення до Бога, не пошуку істини, а пошуку самовиявлення, догоджання собі. Такі переживання зовсім не є духовними, найчастіше це омана й самооблещування. На шляху до Бога треба трошки постаратися, трошки докласти зусиль («Царство Небесне силою добувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» Мф. 11, 12). Треба трошки збити ноги на цьому шляху, перш, ніж удостоїтися небесних дарів. Бог не дає Свої скарби в нечисті руки, нечисте серце. Треба попрацювати, постукати у двері, поочистися трохи. «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19). Піст – знищення смерті й визволення від гніву. Піст і тіло зберігає здоровим: не обтяжуючись їжею, воно не приймає хвороби, але стаючи легким, зміцнюється для прийняття дарів (Свят. Іван Золотоустий). Стримання морить голодом бісів (Свят. Феофан Затворник).

9. А якщо людина немічна й не може дотримуватися посту? Особливо в наші часи, коли і самі продукти харчування нездорові, і люди тяжко працюють і виснаджуються надмірно, і не завжди можна дістати те, що потрібно з пісної їжі. Може Церкві варто було б переглянути вимоги посту і змінити їх, враховуючи сучасні обставини?

Дуже важливо пам`ятати, що пости укладені не людським розумом, а премудрістю Божою, Провидінням Божим на всі часи до кінця віку. Пости розташовані протягом року ПРЕМУДРО і , безумовно, розраховані й на наші часи, і на ті, що будуть, може й набагато складніші. Потрібно пам’ятати, що у кожної людини – своя міра стримання, яку може визначити тільки вона, але це стримання необхідне для її здоров`я, не тільки духовного, а й фізичного. Тим, хто постує заради Бога, Сам Бог помагає, укріплює. (Не даремно кажуть, що в останні часи люди будуть їсти і не насичуватися, але Господь прогодує Своїх вірних.) Багато прикладів тому: немічні старці, ще й хворобливі, постуючи на самому хлібі й воді, тяжко працювали: зводили серед лісів церкву, здалеку носили воду, косили жито, рили канали – таких прикладів тисячі. Багато і зараз християн, що навіть у тяжкій хворобі не відмовилися від посту (багатьох знаємо і з власного досвіду) – і Господь зміцняв їх, давав силу і підіймав. Багато є прикладів, як суворо постували вагітні жінки, народжуючи у світ здорових, благословенних дітей. Люди бояться посту, забуваючи основоположні істини: «НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ЖИТИМЕ ЛЮДИНА, А ВСЯКИМ СЛОВОМ, ЩО ВИХОДИТЬ З УСТ БОЖИХ» (Втор. 8, 3; Мф. 4, 4) Як тоді, так і зараз Господь нам каже: «В Мене є їжа, якої ви не знаєте… Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене…» (Ін. 4, 34). Таку їжу пізнає кожний, хто заради Бога починає постувати. І те, що ще вчора було неможливо, стає сьогодні цілком реальним. Безумовно, фізично здоровим людям потрібно постувати суворіше, а немічним споживати більше, але загальні правила посту (за малим винятком) може витримати і хвора людина й мала дитина., і порушення посту вже буде гріхом, який тяжіє на людині, додаючи їй неміч до немочі. Ніхто тебе не питає у церкві: «Як ти постуєш?» або «Скільки чого їси?». Але церква закликає усіх дітей своїх прийняти чудотворні ліки посту НА ОДУЖАННЯ душі і тіла. Хіба це треба Церкві? Хіба збільшується її авторитет від того, шо вона пропонує нам те, що нам не подобається? Хіба це Богу треба? Це потрібно нам! Щоб ми «дозволили» Господеві увійти в нас і зцілити нас. «Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині й померли; хліб, який сходить з небес, є той, що хто його їсть, той не помре» /Ін. 6, 48-50/ «Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Чоловічеський» (Ін. 6, 27). До того всього, святі посники на диво іншим не знали розслабленості, але завжди були бадьорі, сильні й готові до діла. Хвороби були між ними зрідка й життя їхнє було надзвичайно тривалим (Преп. Серафим Садовський).

10. Чи може людина хвора наважитися виконувати Церковний устав посту в усій повноті, без послаблень?

Оце вже той випадок, коли йдеться не про загальне для всіх правило, а про конкретну особистість. Яка людина? Ви? Я? Він? Буває, що і хвора людина може взяти на себе суворий піст без шкоди для свого здоров`я. Але найчастіше піст входить в життя людини природньо, поступово. Бажання не образити Бога, не зневажити свою Церкву, бажання навернутися до Бога та інші, запалені небесним вогнем думки, визначають мінімум для даної людини тілесної їжі і максимум духовної. «Просіть, і дасться вам; шукайте – і знайдете; стукайте, і відчинять вам». Не треба запеклості, випробовування своїх можливостей, а більше довіри, послуху, лагідности. Благочестива людина повторює історію Церкви Христової у формуванні досконалої визначеності посту. Має пройти якийсь період формування, будуть і помилки, і фарисейство, і, навпаки, недбалість – Господь управить. Головне невідступність, прагнення до святині, незворотній рух до Бога. З якою любов`ю, з якими божественними благодатними силами служить Господь усім, хто істинно постує! Він їх навідує, очищає, оновлює, зміцнює у боротьбі з пристрастями… навчає всякої чесноти і зводить до досконалості (Прав. Іван Кронштадтський).

11. Чи є їжа нечиста, неблагословенна Богом для людини?

Про їжу сказано, що «всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою, бо освячується словом Божим і молитвою» (1 Тим. 4, 4-5). Відмовляємося ж ми від скоромної їжі у пости тому, що «кожний рід їжі має властиву йому дію на кров, на мозок, на усе тіло, а через тіло – й на дух» (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Тому їжа розрізнюється якісно: за своїм впливом на людину. Заборона існує тільки на кров: «Душа тіла у крові» (Левит 17,11), «Кров є душа» (Втор. 16, 23). Причина цієї заборони в тому, що саме кров (душа, життя) присвячується Господу. Апостоли підтвердили цю заборону для навернених поган (усіх народів, що пізнали Бога) (Діян. 15,29), але не всі православні богослови визнають це правило обов`язковим. Гріх не в їжі, а в нестриманості, в непослушанні Церкві, у віддаленні від подвигу (Свят. Ігнатій Брянчанінов).

12. Як правильно постувати?

Під час усіх постів із їжі вилучають м`ясо, молочні продукти (масло, сир та ін.), яйця: ця їжа називається скоромною – не пісною, алкогольні напої (крім вина, якщо не суворий піст). Загальним правилом є: утримуватися від подружніх стосунків, розваг та веселощів, не справляти весілля, стримувати свій язик (не тільки від поганих, злих слів, а й від порожніх), творити діла милосердя, побільше «відривати» від себе: вчитися жертвувати. Усі страви під час постів мають бути прості, невигадливі. Пости бувають звичайні й суворі (коли не їдять рибу, олію й гарячу їжу – це так зване сухоїдіння: хліб, вода, компоти, варені й сирі овочі й фрукти), іноді особливо суворі (не їдять аж до вечора, а хто може – і кілька днів), одноденні й тривалі. Середу і п`ятницю вшановують постом протягом усього року, крім «загальних седмиць» (тижнів) якими є: Святки (7-17 січня), тиждень після неділі митаря і фарисея («м’ясоїд»), тиждень перед Великим Постом («масляна»; не їдять тільки м`ясне), тиждень після Пасхи, тиждень після Трійці. Постують особливо суворо день перед Різдвом Христовим (6 січня), день перед Богоявленням (18 січня), на свято Усічення голови Іоанна Хрестителя (11 вересня) й на Хрестовоздвиження (27 вересня). Тривалих постів чотири: Великий Піст (7 тижнів до Великодня) – суворий, особливо перший та останній тижні. Петрів піст, Апостольський (починається через тиждень після Трійці, закінчується на свято – 12 липня) – звичайний. Успенський піст (14-28 серпня) – суворий. Різдвяний піст (28 листопада – 6 січня) – звичайний. Людина з благословіння священика може взяти на себе додатковий піст (у випадку хвороби, небезпеки, для більшого вдосконалення тощо). Тільки до ситости нічого не їж, залишай місце Святому Духу (Преп. Серафим Саровський).

Церква.info

 

 

Мощі в церкві Св. Параскеви.

Угодники Божі моліть Бога за нас

Банери сайтів які рекомендуємо відвідувати .

Канони партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви

Святе Письмо

Кодекс Канонів Східних Церков

Церковний календар

Катехизм

Молитовник

Молитва за Україну біля могили борцям за волю України.

Молитва за Україну в День 24-Ї річниці Незалежності України біля могили Борцям за волю України.

Молитва за Україну - Боже великий, єдиний, Нам Україну храни.

Боже великий, єдиний... Молитва в Уневі.

Духовний гімн України "Боже великий єдиний, нам Україну храни..."

Боже великий, єдиний... Молитва в Крилосі.

Молитва за Україну в с.Терновиця.Боже Великий Єдиний - Духовний гімн України.

Молитва за Україну-Боже великий, єдиний, Нам Україну храни.